Найближчої суботи та неділі в Херсоні пройде фінальний турнір чемпіонату області з футзалу. За перемогу будуть боротися 6 колективів і серед них команда, яка входить до топ-четвірки провідних команд обласного центру «Динамо-Заір». Багаторазовий переможець на призер місцевих та обласних змагань в Херсонській області і цього разу рішуче налаштований поповнити перелік своїх звитяг черговим трофей. Про виступ команди в чемпіонаті міста в поточному сезоні, про її історію, та стратегію розвитку в ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту Асоціації футзалу України розповів президент футзального клубу «Динамо-Заір» Василь Єфименко. 

- Команда «Динамо-Заір» виникла в результаті злиття команд «Динамо» та «Світові традиції», які вже мали 10-тирічну історію. «Заір» – це, якщо пам’ятаєте письменника Пабло Коельо, то в нього є роман під назвою «Заір». Це в нас фьюжн-бар, кафе, яке є спонсором команди. Заір – це міфічне місце, якого немає, але насправді ти туди постійно хочеш повернутися. Так відбувається з нашими багатьма гравцями, які йдуть пограти до інших команд, в інших чемпіонатах, і потім багато хто з них повертається. Тому що головним нашим досягненням є мікроклімат в команді.

- А чому виникла потреба злиття команд?
- Були дві команди – «Динамо» та «Світові традиції». Друга назва – це мережа херсонських ресторанів. Сталося це 4 роки тому, а пропозиція йшла від команди «Динамо», яка була при нашому УВС. В них був короткий склад, в нас було небагато людей. А ще в нас багато футболістів пішли на підвищення, таких, як Артем Сітало, який зараз грає в «Зірці» з Кропивницького. До Першої ліги пішов Анатолій Масалов – вони зробили собі кар’єру в футболі. Тож в нас був дефіцит кадрів. «Динамо» було чемпіоном іншого чемпіонату, який в нас проводиться на Чекістів, а ми були чемпіонами нашого чемпіонату. Сталося об’єднання, яке дозволяє існувати такій команді, як наша. 

- На спортивних результатах як злиття відбилося?
- Поки наше досягнення – це два срібла. Вважаю, що наш чемпіонат міста дуже сильно зростає, він додав,і зараз є 4 топ-клуби, які приблизно рівні за класом, але за рахунок якихось футбольних навичок – бажання і таке інше, хтось стає чемпіоном, хтось програє. 

- З якого контингенту складається ваша команда?
- У нас є декілька гравців в херсонського «Кристалу», який поки що припинив своє існування. Так що, зараз всі аматори. Хтось працює в поліції, хтось в торгівлі, хтось працює менеджером, хоча при цьому і знаходять час на два тренування на тиждень. Якраз в приміщенні Нацполіції є спортивний зал, і по вівторках та по п’ятницях там тренуємося.

- Хто є головним тренером?
- Я виконую функції і президента, я є і головним тренером, і спонсором. Одного часу був і граючим тренером.

- А як до вашого фахового рівня?
- Все херсонського рівня, і ми прагнемо вбирати все те краще, що є в інших командах. Багато теоретичної бази нам дав Олексій Левченко, президент Асоціації футзалу Херсонської області. Ми разом виїжджали до Одеси на Кубок «Біла акація». Ми там непогано зіграли, взяли срібло «Кубку надії».

- Який за кількістю наразі склад команди?
- Зараз 14 чоловік. За віком – є в нас і ветерани, 35, навіть 38 років, наприклад, Олексій Мазуренко, грав свого часу за «Севастополь». Молоді в нас в команді немає – 24-25 років зараз в нас наймолодші. Тобто, команда в нас зараз зріла та досвідчена. 

- Два срібла в чемпіонатах Херсону – це і всі досягнення команди?
- Коли ми ще були окремо «Світовими традиціями», то двічі ставали чемпіонами і раз виграли Суперкубок, а вже коли стали «Динамо-Заір», одного разу взяли Суперкубок.

- На якому рівні технічне забезпечення команди?
- Працюємо з різними спортивними брендами – «Лотто», «Джома», я шукаю цікаві комерційні пропозиції. Скажу, що кожного року ми змінюємо спортивну екіпіровку.

- У вас вже багатий досвід участі у місцевих змаганнях. Чи є просування в плані підвищення їхнього організаційного рівня з боку Асоціації футзалу Херсонської області?
- Можу зараз оцінити рівень на тверду четвірку з плюсом. Є побажання одразу розписати календар, щоб ми могли розраховувати свої плани, тому що в нас деякі гравці грають ще в футбол в області, і таке буває, що ми на якісь важливі матчі не можемо зібрати найсильніший склад. Але якось домовляємося, завчасно просимо про переноси.

Є певні проблеми з ритмічністю календаря, тому що ми проводимо ігри в ДЮСШ №5, і там на вихідні буває дуже багато різних змагань. Тож бувають великі перерви по 2-3 тижня. А коли команда в тонусі, набрала ходу, а потім перерви в 2-3 тижні, вони вибивають зі змагального ритму.

Суддівство, все таке інше – ми завжди, коли навіть програємо, підходимо, щоб подякувати команду арбітрів за їхню роботу.

- Ви казали, що зараз в команді немає молоді, але якось потрібно оновлювати склад?
- Наступного року у нас це є в планах – пару людей додати молоді. Спробуємо привабити їх тим, що в нас престижно грати. Фінанси? В нас премії невеликі, навіть символічні. 200 гривень за перемогу над командою з топ-четвірки. Справа тут не в фінансах – насправді до нашої команди дуже престижно попасти. Молоді футзалісти бачать легенд херсонського футболу – в нас грає Олексій Мазуренко, це людина, яка пограла на дуже високому рівні. Віктор Коваленко до нас приїжджав взимку, трошки за нас бігав. До речі, він наш, місцевий, з Камишан – дуже хороша людина.

Коли нашому магазину було 10 років, ми організовували в грудні матч легенд херсонського футболу. В нас грали Олександр Головко, Віктор Коваленко, Олексій Дитятьєв, Артем Сітало – люди, які пограли чи грають в Прем’єр-лізі на найвищому рівні. Навіть грав відомий у минулому гравець донецького «Шахтаря» Володимир Роговський, людина, яка забила перший гол «Шахтаря» у єврокубках. 

- В найближчі роки який ви вбачаєте вектор розвитку команди «Динамо-Заір», як спортивний, так і організаційний?
- Щодо інформаційного напрямку, то поки що покладаємося на нашу асоціацію. Але якісь думки про свій сайт вже були, тож якось плануємо його створювати. На спортивних майданчиках плануємо перемагати в кожному матчі – ми називаємо себе класичними українцями, які довго запрягають, а потім машину вже не зупинити. Ми початок цього сезону провалили, а потім в нас були 8 перемог поспіль. В нас навіть журналісти на початку сезону не вірили, писали, що «Динамо-Заір» не претендує на медалі, але ми завдяки такому різкому ривку посіли друге місце.

- Дуже міцні в Херсоні позиції команди «Стелс» – відчуваєте в собі сили, щоб кинути їй виклик, і наступного сезону поїхати на Всеукраїнський фінал АФЛУ?
- Я скажу більше – дві останні гри ми в них виграли, і ми єдина команда, яка взагалі «Стелс» обігрувала. Навіть двічі. І якщо після першої поразки в «Стелсі» казали, що нам повезло, то після другої вони визнали, що ми на той момент були сильнішими. Тому на наступний рік у нас план – чемпіонство. А цього сезону – ще позмагаємося за Кубок області, який буде ось-ось, в суботу та неділю. Будемо брати цей кубок безумовно, тому що ми багато вже грали в фіналах, але то пенальті, то ще щось. І в нас ніяк не виходило виграти Кубок області, так що на цей сезон в нас великі сподівання.

Хотілося б взяти професійного тренера – ми якось брали двох тренерів, вони, як правило, рік відпрацюють, а потім самі відсторонюються, коли не виконують завдання стати чемпіонами. Поки з головним тренером у нас питання відкрите. 

- Особисто для вас, що таке проект команда «Динамо-Заір»?
- Це ще одне задоволення в житті, на віддачу. Ти створюєш команду, даєш можливість гравцям приймати участь в змаганнях, бути сильною командою. Якщо б мені в мої 25 років хтось дав би таку команду, і в мене була можливість грати на такому рівні, то я б був дуже вдячний такій людині. Зараз в команді отримуєш задоволення від того, що ти віддаєш. Коли гравцеві на день народження даруєш форму чи нові копочки, і він не очікує цього, то потім відчуваєш вдячність від людини на майданчику, в ставленні до футзалу.

Прес-служба Асоціації футзалу України